Найнебезпечніша річ у Холмах на початку 1930-х лежала в сараї під стріхою. Стос паперу. Кілька десятків аркушів, списаних від руки, з текстом, який починався словами «Товариші, доволі чекати і терпіти!». Писали їх учні холминського сільськогосподарського технікуму, а допомагав їм дорослий чоловік із містечка. Найімовірніше – місцевий чоботар Феодосій Дорошко, 1904 року народження, уродженець цих-таки Холмів.
Товариство вони назвали «Нашою плеядою». Назва літературна, майже гімназійна – так могли б назвати гурток любителів поезії. Але 1931 рік у Холмах був не той, щоб читати вірші.
Селище стояло на Убеді, за тридцять із гаком кілометрів від Корюківки, і з 1923 року було центром власного району. Тут працювали спиртовий, цегельний, маслоробний заводи, лісництво, технікум. І тут, як усюди на Чернігівщині, ішла суцільна колективізація – із хлібозаготівлями, розкуркуленням і голодом, який у документи потрапляв під іншими назвами.
Історик Тамара Демченко, яка описала холминський епізод у монографії «Великий терор на Чернігівщині», пояснює його просто: молоді люди, недосвідчені й налаштовані максималістськи, відважно кидалися у бій проти фальші й жорстокості, яку бачили у своєму селі чи містечку.
Остаточний варіант листівки зберігся дослівно. Читати його сьогодні дивно – це мова підлітків, які намагаються говорити як дорослі, і саме тому вона така точна.
«Товариші, доволі чекати і терпіти! Ми добре бачимо, що правителі наші заблукали і марно чекати від них чогось доброго. Всіх нас ведуть до загибелі. Пора взятися за діло, скинути чиновні кабінети, що впʼялися в людські жертви, як комар, зовсім не рахуючись з мільйонними масами робітників і селян, які скніють і голодують разом зі своїми родинами. Пора прокинутися всьому народові і дати опір брехунам і нехлюям!»
Слово «голодують» тут не метафора й не фігура мови. Це рік суцільної колективізації: артіль «Червоний маяк» у Холмах утворили 1930-го, а до 1935 року колективізували 92% селянських дворів.
Листівки, як записано у справі, «ховали у сараї під стріху». Уже в липні 1931 року вся група опинилася в будинку примусових робіт. Вироки, ухвалені в січні наступного року, Демченко називає порівняно мʼякими: принаймні двоє з них дістали по три роки умовно і розійшлися по домівках.
Хто був той дорослий чоловік, який допоміг учням, Демченко не називає. Але в багатотомнику «Реабілітовані історією» є семеро холминців, які проходять по одній архівній справі Державного архіву Чернігівської області: фонд Р-8840, опис 3, справи 2986-2990. І лише двоє з них проходять по арештах 1931 року – студент Микола Євсейчик і чоботар Феодосій Дорошко. Решту пʼятьох заарештували аж 1937-го.
Феодосій Іванович Дорошко, 1904 року народження, освіта початкова, за фахом чоботар. Заарештували його 13 серпня 1931 року – окремо від решти, на три тижні пізніше за Євсейчика. Євсейчику тоді було девʼятнадцять, Дорошку – двадцять сім.
Видається, що це і є той «старшого віку чоловік, що мав певний життєвий досвід». Певності тут немає, і вдавати її було б нечесно: джерела просто лежать поруч і складаються в одну картину. Так само реконструкцією лишається і звʼязок між товариством у Демченко, де немає прізвищ, і сімома іменами в «Реабілітованих», де немає назви товариства. Тримається він на номері архівної справи, на даті вироку – січень 1932 року – і на тому, що шістьох із сімох 1937 року провели однією постановою одного дня.
Цей день – 17 листопада 1937 року. Постанова «трійки» при управлінні НКВД по Чернігівській області.
Справу шестирічної давності дістали з архіву й переписали, долучивши до неї ще пʼятьох холминців, чиїх імен серед арештованих 1931 року немає. Гурток із технікуму, що ховав папірці під стріху, став «націоналістичною повстанською організацією». Присуди цього разу були інші.
Вантажникові Степану Лосю, 1900 року народження, постановою передбачили вищу міру покарання; дати виконання вироку в книзі немає. Робітник Кузьма Литвин, 1898 року, дістав десять років виправно-трудових таборів і загинув у них 9 жовтня 1947 року. Бригадир Іван Нагорний, 1894 року, – десять років. Рахівник Олексій Омеляненко, 1899 року, – десять років. Лісник Іван Рябченко, 1906 року, – вісім. Феодосій Дорошко – десять років таборів.
На цьому держава з ним не закінчила. 5 квітня 1949 року його заарештували втретє й за постановою особливої наради вислали на поселення до Новосибірської області. Омеляненка того ж року відправили на поселення до Красноярського краю; звільнили його аж 2 квітня 1954-го.
Дати смерті шістьох із сімох у книгах не вказано – певно відомо лише, що Кузьма Литвин загинув у таборі 9 жовтня 1947 року. Що сталося з Феодосієм Дорошком після заслання, з доступних джерел невідомо.
Реабілітували його двічі. Спершу 22 червня 1957 року. Потім, через сорок років, 25 липня 1997-го. У решти холминців із цієї справи стоїть одна дата: у трьох – 1957 рік, у трьох – 1997-й.
Між рукописною листівкою в сараї й постановою «трійки» минуло шість років і три місяці. Усе, що держава зробила 1937 року, – відкрила стару теку. Нічого нового вона не дізналася: та сама справа, те саме містечко, той самий текст про кабінети, що впʼялися в людські жертви. У картці Дорошка це видно просто: арешт 1931-го, вирок 1932-го і вирок 1937-го стоять поруч, під одним архівним номером. Змінилися тільки слова, якими це назвали, і те, чим за це платили.
Хлопці з холминського технікуму боялися, що їх не почують. Їх почули – і дуже уважно.
Джерела:
Демченко Т. П. Великий терор на Чернігівщині (20–30-ті роки ХХ ст.). – Чернігів, 2016. – С. 28 — https://cg.gov.ua/web_docs/1/2016/12/docs/Velykyi_teror_Chern20_30-Demchenko.pdf
Реабілітовані історією. Чернігівська область. Кн. 4, 5, 6, 7 — https://www.reabit.org.ua/books/cn/
Холми (селище) — https://uk.wikipedia.org/wiki/Холми_(селище)
Історія міст і сіл УРСР. Холми, Корюківський район — https://ukrssr.com.ua/chernig/koryukivskiy/holmi-koryukivskiy
Світлини: з архівів Wikimedia Commons, скани видань «Великий терор на Чернігівщині» та «Реабілітовані історією. Чернігівська область»
P.S. Якщо у вас є старі фото Холмів, холминського технікуму чи родинні документи 1930-х років — надсилайте нам: @mmedia_addnews_bot
«Наші Холми» / «Місцеві медіа»