У середині літа 1728 року в селі Жукля вперше пролунали дзвони. Гетьман Данило Апостол збудував тут деревʼяну церкву Покрови Пресвятої Богородиці – і освятив її на Іллін день. Йому було сімдесят три. За плечима – пʼятдесят років воєн, увʼязнення в Петропавлівській фортеці, зрада одного гетьмана і обрання іншим. Попереду – шість років реформ, інсульт і смерть у рідних Сорочинцях. А в Жуклі на той момент стояло рівно двадцять сім дворів. Усі належали йому.
Апостоли – рід молдавського (волоського) походження. Батько Данила, Павло Єфремович, починав ротмістром у війську Яреми Вишневецького, дослужився до миргородського полковника і наказного гетьмана. Данило народився 4 грудня 1654 року у Великих Сорочинцях на Полтавщині. У двадцять вісім років став полковником Миргородського полку – і залишався ним, із перервою, сорок пʼять років.
Перерва трапилася через Мазепу. У 1686 році новообраний гетьман усунув Апостола як прихильника скинутого Самойловича. Через сім років повернув – потрібен був досвідчений командир для війни з Кримським ханством.
Список воєн, у яких воював Апостол, нагадує географічний довідник. Азовські походи 1695–1696 років – штурм фортець Кизикермен та Очаків. Ліфляндія 1700–1701 – битва при Ерестфері. Польща 1704–1705 – на чолі трьох тисяч козаків під Варшавою. Прутський похід 1711 року як наказний гетьман. Персидський похід 1722-го – десять тисяч козаків, фортеця Святого Христа біля річки Сулак, золота зброя від царя.
Десь під час цих воєн він втратив око. Де саме – джерела сперечаються: одні кажуть під Полтавою, інші – під Варшавою, треті – під Дербентом. На портретах гетьман завжди з одним заплющеним оком.
Стосунки Апостола з Мазепою – окрема історія подвійної гри. Апостол був родичем Кочубея: син Кочубея одружився з донькою Апостола. Коли Мазепа дізнався про донос Кочубея царю, Апостол попередив свата і радив тікати до Криму. Під допитом Іскра показав, що Апостола планували зробити новим гетьманом. Мазепа звинуватив його у змові. Петро I передав Апостола на суд Мазепи – і Мазепа помилував.
У жовтні 1708 року Апостол приєднався до шведської армії Карла XII разом із Мазепою. Через місяць, оцінивши перші невдачі шведів, перейшов на бік Петра I. Зберіг посаду та маєтності. Чи була це зрада Мазепи, чи прагматичний розрахунок, чи навіть спланована стратегія «мати своїх з обох боків» – питання, на яке історики досі не дали однозначної відповіді.
Зухвалість коштувала дорого. У 1723 році Апостол ініціював Коломацькі петиції – вимагав скасувати Малоросійську колегію та відновити українські права. Петро I наказав заарештувати його. Апостола увʼязнили в Петропавлівській фортеці, допитували в Таємній канцелярії. Його сина утримували як заручника в Москві.
Звільнили лише після смерті Петра I у січні 1725 року. Катерина I помилувала старого полковника, але вимагала залишатися в Петербурзі. До України він повернувся тільки 1727 року – і на старшинській раді в Глухові 1 жовтня його обрали гетьманом. Йому було сімдесят три. Росія розпустила Малоросійську колегію та дозволила вибори: на горизонті маячила війна з Османською імперією, і потрібен був лояльний командир із авторитетом серед козаків.
Гетьманство Апостола тривало сім років. Він встиг більше, ніж деякі його попередники за двадцять.
Перше – гроші. Апостол створив перший річний бюджет Гетьманщини: 144 000 рублів. Підтвердив Магдебурзьке право міст, запровадив податкову систему.
Друге – земля. Генеральне слідство про маєтності (1729–1731) – ревізія земельної власності по десяти полках, якої до Апостола ніхто не проводив. Із Глухова виїхали писарі у всі населені пункти Лівобережної України. Виявили масове незаконне захоплення земель і різке зменшення кількості вільних селян. Незаконно захоплені села повернули до державного фонду.
Третє – суди. У 1730 році вийшла «Інструкція українським судам» – перший стандартизований судовий кодекс.
Четверте – кордони. Скасував заборону на експорт зерна, шкіри та воску. Зменшив кількість російських полків в Україні до шести. Заборонив росіянам купувати українські землі. Повернув Київ під юрисдикцію гетьмана.
Але «Рішительні пункти» – двадцять правил, які Апостол отримав від російського уряду замість двостороннього договору – обмежували кожен крок. Гетьман не мав права вести переговори з іноземними державами. Військові призначення затверджував імператор. У Генеральному суді засідали три росіяни поряд із трьома українцями. Російський резидент постійно перебував при гетьманській резиденції. Апостол отримав менше прав, ніж його попередник Скоропадський. Кожна реформа – компроміс, кожен указ – з озиранням на Петербург.
Весною 1733 року гетьмана вразив інсульт. Ліва частина тіла паралізована, але він продовжував керувати справами. Імператриця Анна Іоаннівна фактично усунула його від влади, замінивши князем Шаховським.
Що залишив Апостол у Жуклі? Деревʼяну церкву, двадцять сім дворів кріпаків і лінію спадкоємців. Після смерті гетьмана село перейшло до його сина Петра Даниловича, лубенського полковника. Петро відбудував церкву після пожежі від блискавки у 1762 році. У середині 1760-х років онучка Петра, Марія Данилівна, вийшла заміж за сотника Івана Яковича Селецького – і Жукля з Шаболтасівкою перейшли до нового роду як весільний подарунок.
Від Селецьких – до Синельникових, від Синельникових – до Комстадіусів. Генерал-майор Микола Комстадіус шведського походження, який придбав Жуклю у 1884 році, збудував на місці згорілої деревʼяної церкви камʼяну Покровську – в давньоруському стилі з елементами модерну. Церква стоїть до сьогодні. На кожній цеглині – клеймо «НК». Аналогів їй в Україні не збереглося.
Данило Апостол помер 17 січня 1734 року у Великих Сорочинцях. Похований у склепі під Спасо-Преображенською церквою, яку збудував за власні кошти. Церкву освячували в присутності десяти тисяч козаків. У тому ж склепі лежать його дружина Уляна, дочки та син Павло – миргородський полковник, який загинув у Кримському поході через два роки після смерті батька.
Рід Апостолів згас по чоловічій лінії наприкінці XVIII століття. Але прізвище не зникло: двоюрідний брат останнього Апостола – Іван Матвійович Муравйов – отримав дозвіл додати прізвище до свого. Його сини Сергій та Іполит Муравйови-Апостоли стали декабристами.
У Жуклі про гетьмана нагадує церква. Першу поставив Апостол, останню – Комстадіус, але лінія тягнеться від 1728 року. Три сторіччя на одному місці.
Джерела
– Данило Апостол – Вікіпедія
– Apostol, Danylo – Encyclopedia of Ukraine
– Жукля – Енциклопедія Сучасної України
– Блог учителя історії Жуклянської школи
– Покровська церква у Жуклі – landmarks.in.ua
Світлини: Wikimedia Commons (public domain, CC BY-SA 3.0, CC BY-SA 4.0)
«Наші Холми» / «Місцеві медіа»
P.S. Шановні читачі, якщо маєте у своїх архівах старі фотографії Жуклі, Холмів або матеріали про родину Апостолів чи церкву – надсилайте на наш Telegram-бот: @mmedia_addnews_bot. Залишайте опис та приблизну дату. Публікуватимемо і нагадуватимемо про історію краю.