Уся сучасна техніка світиться. Індикатор на зарядці, підсвітка екрана, вулична лампа, кольорова цятка на приладі – це напівпровідник, який перетворює струм на світло. Людина, що півстоліття вивчала, як саме це відбувається, народилася в Холмах на Корюківщині. Звали її Віктор Махній.
Він народився 18 серпня 1946 року в Холмах – поліському селищі, яке щойно пережило війну й окупацію. Звідти, з районного центру серед лісів, дорога у велику науку була не найкоротша. Але хлопець нею пройшов: 1969 року закінчив Чернівецький університет – і залишився в ньому на все життя, усі наступні пʼятдесят років.
Чернівецький університет – це колишня резиденція буковинських митрополитів, палац із червоної цегли під охороною ЮНЕСКО, один із найкрасивіших навчальних закладів Європи. У цих стінах Махній пройшов шлях від студента до доктора наук і професора. Докторську дисертацію захистив 1992 року, за два роки став професором, а з 2007-го очолив кафедру оптоелектроніки.
Чернівці не випадково стали його домом. Тутешній університет мав давню школу фізики напівпровідників і оптики – одну з найсильніших в Україні. Хлопець із поліських Холмів потрапив у середовище, де вивчали найтоншу матерію: як влаштовані кристали, як вони проводять струм і як віддають його світлом. І лишився в цьому середовищі назавжди.
Уся його наука вмістилася в одне складне словосполучення: барʼєрні структури на основі широкозонних напівпровідників. Якщо перекласти з фізичної мови – він вивчав матеріали, здатні перетворювати електричний струм на світло.
Це та сама фізика, що стоїть за світлодіодами. Широкозонні напівпровідники – як-от сполуки цинку з селеном чи сіркою – світяться, коли крізь них тече струм. А народжується світло на «стиках» різних напівпровідників, гетеропереходах, які Махній досліджував десятиліттями. Він шукав способи зробити ці випромінювачі яскравішими й стабільнішими – ще на початку 1990-х опублікував працю про напівпровідниковий випромінювач із підвищеною температурною стійкістю.
Звучить абстрактно, поки не згадаєш, що світлодіоди сьогодні всюди – від ліхтарика в телефоні до великих екранів і енергоощадних ламп. Наука, якій Махній присвятив життя, за ці десятиліття перетворилася з лабораторної теми на те, що освітлює наші вечори.
Але фізик – це не лише лабораторія. Це ще й покоління студентів. І тут по Махнієві лишився особливий слід: підручники.
Він написав кілька навчальних посібників, з яких училися й учаться майбутні фізики: «Точкові дефекти в бінарних напівпровідниках», «Принципи та методи модуляційної спектроскопії», «Нерівноважні процеси в напівпровідниках», «Фізика і хімія точкових дефектів у напівпровідниках», «Фізика контактних явищ у напівпровідниках». Остання вийшла 2015 року, коли авторові було вже майже сімдесят. Людина, яка сама колись пробивалася в науку з поліського райцентру, до останнього писала книжки, щоб цей шлях був легшим для наступних.
Віктор Махній помер 17 липня 2019 року в Чернівцях, на сімдесят третьому році життя. Він не був публічною людиною, не лишив по собі гучних історій – лише десятки наукових праць, підручники та студентів, які стали фізиками.
І ще – тихий факт, вартий того, щоб про нього памʼятали: хлопець із Холмів півстоліття вивчав, як змусити кристал світитися. Наука, до якої він доклав руку, тепер світиться в кожному домі.
Джерела:
Віктор Махній в Енциклопедії сучасної України – https://esu.com.ua/article-67131
Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича – https://uk.wikipedia.org/wiki/Чернівецький_національний_університет_імені_Юрія_Федьковича
Холми (селище) – https://uk.wikipedia.org/wiki/Холми_(селище)
Світлини: Енциклопедія сучасної України, Wikimedia Commons
P.S. Якщо у вашому родинному архіві збереглися старі світлини Холмів або шкільні фото Віктора Махнія – надсилайте нам: @mmedia_addnews_bot
«Наші Холми» / «Місцеві медіа»