В енциклопедії про нього сказано рівно одне речення: 1785 року відомий іконописець кінця XVIII століття К. Баранов виконав іконостас. Село – Жукля на Холминщині. Церква – деревʼяна, Різдва Богородиці. Більше немає нічого: ні дати народження, ні дати смерті, ні звідки родом, ні що ще написав. Імʼя, рік, робота, місце – усе.
Церква, для якої він працював, зʼявилася завдяки гетьманові. Данило Апостол, про якого ми вже писали, відвідавши свої володіння, пообіцяв поставити в селі храм – і 1728 року на Іллін день у Жуклі вперше вдарили дзвони. В «Історії Малоросії» Миколи Макаревича зафіксовано, скільки тоді було того села: 27 дворів, і всі мешканці – селяни Данила Апостола.
Простояла вона трохи більше тридцяти років. Церковний літопис записав те, що сталося, коротко й без пояснень: «Ночью Божим допущеним от громового удара храм сгорел». Блискавка.
На тому самому місці 1762 року поставили нову деревʼяну церкву Різдва Богородиці – коштом і старанням бригадира Петра Даниловича Апостола, сина гетьмана.
Ось у цю, другу церкву й прийшов 1785 року Кирило Баранов.
Уявити, що він робив, неважко, навіть не бачивши його роботи. Іконостас у сільській церкві Гетьманщини – це не просто ряд ікон, а вся вівтарна стіна: намісний ряд, святковий, апостольський, різьблені царські врата. Робота на місяці, а то й на роки, з підмайстрами, левкасом і золоченням. Для села в кількадесят дворів це була найдорожча річ, яку воно взагалі мало.
Служив тоді в Жуклі новий священник. Довгі пʼятдесят пʼять років, з 1729-го, парафію тримав Степан Могилевич – і саме 1784 року його змінив син, Єфимій Степанович. Тобто іконостас Баранова ставили при новому пастирі, у перший рік його служби. Загалом Могилевичі правили в цій церкві 89 років поспіль – батько й двоє синів.
Далі починається те, через що роботи Баранова ми не побачимо.
1863 року церкву розширили коштом удови статського радника Августа Комстадіуса – Євдокії Василівни. Про це говорить архівний документ. І там-таки сказано, що на її ж кошти найняті майстри-іконописці спорудили новий різьблений із позолотою іконостас.
Що сталося зі старим, Барановим, джерела не повідомляють. Вони фіксують лише два факти поруч: 1785-го іконостас зробив він, 1863-го в церкві зʼявився новий.
Родина Комстадіусів залишалася в Жуклі й далі. 1910 року в селі згоріла друга деревʼяна церква, Покровська: за переказом, після служби хтось лишив непогашене кадило, і люди ще не дійшли додому, як ударили дзвони. Микола Комстадіус вирішив ставити муровану – і 10–11 липня 1911 року відбулося урочисте закладення храму. Проєктував Андрій Білогруд.
Апостолівська церква, та сама, з іконостасами 1785 і 1863 років, простояла рівно два століття – від 1728-го до 1927-го.
1927 року за вказівкою адміністративної влади її розібрали. Церковне начиння й оздоблення, як пише історія храму, вивезли начебто до тодішнього повітового Конотопа.
А коли розбирали, у фундаменті знайшли дві замуровані пластини червоної міді, 200 на 150 міліметрів, завтовшки два міліметри. Кожну літеру на них вибито кернером. На одній – відомості про будівництво першої церкви, на другій – про другу, з датами; там-таки вказано, скільки на той час було в селі дворів. Ті, хто мурував фундамент 1762 року, залишали повідомлення тим, хто колись ці стіни розбере.
Повідомлення дійшло. Пластини теж відправили до Конотопа – і відтоді їх не бачив ніхто. Пошуки, майже через сто років, нічого не дали.
Від Кирила Баранова лишилося одне речення в енциклопедії. Від його іконостаса – жодної дошки, жодної фотографії, жодного опису.
Але в історії жуклянського храму є рядок, який лишає шпарину: значна частина тутешньої колекції ікон нині перебуває у фондах історичних і художніх музеїв та в приватних зібраннях. Отже, десь у запасниках цілком може лежати дошка, яку 1785 року писала його рука. Просто ніхто поки не знає, що вона його.
Джерела:
Жукля // Енциклопедія Сучасної України (В. Є. Устименко) – https://esu.com.ua/article-18324
Історія храму Покрови Пресвятої Богоматері у с. Жукля (з цитатами церковного літопису й архівних документів), блог учительки історії Ольги Защити – http://olgazashita.blogspot.com/2015/04/blog-post.html
Устименко В. Жукля. – К., 2009 (рекомендована література до статті ЕСУ)
Данило Апостол, Вікіпедія – https://uk.wikipedia.org/wiki/Данило_Апостол
Світлини: з фондів Вікісховища та Сумського художнього музею
P.S. Якщо у ваших родинних архівах збереглися старі світлини Жуклі, Холмів чи навколишніх сіл, знімки церкви або ікони з неї – надсилайте нам: @mmedia_addnews_bot
«Наші Холми» / «Місцеві медіа»